Блог ім. Vladxt660 → подихати повітрям, подивитися дорогу. #2

9

Ранок, рухаюся по пустельній трасі краєм ока поглядаючи на напівзруйновані з забитими вікнами будинку, колись тут вирувало життя, а тепер розруха. Чому гинуть села? – як мені здається відповідь на це питання я отримав у цій поїздці. Згадуючи розмову з батьком на цю тему, це якраз сталося в нашу спільну поїздку під володимир. Сидячи в кабіні фури я так само поглядав на миготливі вздовж дороги кинуті будинки, на моє запитання батько відповів коротко-москва…

«у москву їхати треба. У москві вся сила. Я тут розгребу трохи і в москву.”- к / ф брат.

Саме ця цитата пояснює чому навколо москви життя немає. Воно зрозуміло, риба шукає де глибше-людина де краще. Москва своїми плюшками як магніт витягує людино-ресурс в радіусі 200 км навколо, як результат — «росія на колінах» на радість блогерам «всепропальщикам»))). Але варто чуйна від’їхати і стає не все так погано. Ближче до нижнього стали з’являтися акуратненькі села, а вже після стало зовсім навіть дуже не погано. Навколо все щось копашаться-поля, стада, заводи, пароплави.) і немає цієї безнадії у вигляді похилених парканів та забитих вікон, а дороги то подивіться які, котися!

Того дня проїхав я не багато, десь в районі 500-600 км.перед казанню почалися ремонти доріг, рух сповільнилося, а десь навіть встало колом. Після казані така ж «петрушка ” – ремонти та ремонти. З одного боку це засмучує, а з іншого радує — дороги роблять і це добре.

Казань позаду, а сонце все ближче до горизонту, починаю поглядати на узбіччя. Місць куди згорнути повно, але спочатку заправка, та й затариться продуктами на вечір не завадило б. А ось і лукойл, звертаю. На заправці зустрів мотопару микола і сніжана, котять з барнаула, причому начебто коло до байкалу дали, а зараз короткою дорогою до криму через пітер))) поговорили з півгодинки і роз’їхалися в різні боки. Вони задарили мені свою наклеечку, яку я дбайливо наклеїв на бочину хт, тим самим прикривши одну з численних “ранок «на його бувалому біль і страждання»тілі«)) потім заскочив в неподалік розташований комплекс» ірбіс”, за продуктами. Місце під намет довго шукати не довелося. Буквально тільки від’їхавши від парковки «ірбіс», я запримітив просвіт в лісопосадці, а за ним кошене поле. Містечко що треба, звертаю з дороги і їду вздовж узлісся в пошуках енергетично світлого місця.

Чуйка підказує, попереду місце то шо нада.

Намет поставлена, можна і накотити відпочити.

ох як же я хороший!!! у цьому новенькому комплекті термобілизни)))

Вранці не став довго валяться в спальнику, сьогодні за планом нам потрібно бути в пермі, тому вискакуємо з намету, чайкуем та походу справи пакуємо дрібнички і в дорогу!

Особливо про цю ділянку шляху розповідати нічого, за винятком того що мені на хвіст впав корейський позашляховик чорного кольору, що впав і висів на ньому близько 100км. Я не параноїк, але аж надто підозріло це авто слідувало за мною. У якийсь момент я став експериментувати) зменшу до 80км/год, авто збавляє теж, додам до 130км/год і відірвавшись встаю на крейсер 100км/год — глядь а через деякий час авто знову з’являється в дзеркалах і тримає мій крейсер.))) мені стало не смішно коли на розвилці об’їзної під іжевськом я вирішив включити навик і уточнити маршрут, для цього довелося тормознуть на узбіччі щоб маніпуляції з навиком пройшли безпечно. Кидаю погляд в дзеркало, авто теж гальмнуло по віддаль на узбіччі, прям детектив якийсь. Уява малює картину як мене на пустельній трасі намагаються тормознуть, гонитва, йду полями та пролісками))) це мені зараз смішно, а тоді я здорово насторожився і навпомацки перевірив наявність газового балончика в підсумку рюкзака…

в такі моменти починаєш розуміти, що звалювати особливо-то і нікуди, кругом ліс…

На приборці загорілася лампа» резерв”, уточнивши маршрут вирішую скинути цих прилипав з хвоста і заникатися на зазначеній заправці. Заводжу мотик, рушаю, авто починає рух слідом, і як і я повертає на воткінськ. Мені фартонуло що дорога пішла крізь населені пункти, тут мені без особливих зусиль вдалося скинути хвіст. Трафік став щільніше, тому пару обгонів і пару міжрядь близько світлофорів зробили свою справу). На під’їзді до заправки кидаю погляд в дзеркала, переконавшись у відсутності хвоста звертаю на азс.

Ось таке ось пригода) не знаю що це було, але вважаю що пограти в «джейсона борна» варто було, ну так на всякий пожежний. Заправившись я не поспішав рухати в дорогу, вирішив перечекати трохи, пив каву сидячи в будівлі азс насторожено поглядаючи на під’їжджають до колонок авто.)))

100 000км-дякую тобі друг, що не підводив.

Проїжджаємо стелу “пермський край” і гальмуємо на узбіччі щоб відобразити знаменну дату на приборці, хтшке 100к! ееее-ххууууу!!! у такі моменти я починаю замислюватися – ” а може не варто то міняти мот?”є звичайно мінуси в ньому, але ця надійність покриває їх сверхом.

У перм в’їхав ближче до вечора, час підтискав, втримався від дикого бажання проїхатися по місту і не став згортати з об’їзною. На виїзді уперся в пробку, поштовхався в міжряддя. Як з’ясувалося причина пробки моторошне дтп, проїжджав поруч, мурашки по шкірі…

судячи тому що бродять криміналісти, походу справа зле. 1 далі заправка і останній ривок в 60км, до селища кукуштан.

У кукуштан я зарулив по сімейних справах, взяв з себе слово приїжджати сюди хоча б раз на два роки. Тут я прожив 4 роки, тут закінчував школу, тут же пройшла моя юність. Крім сімейних справ, я зазвичай провідую старих сусідів і кожен раз звалююся їм як сніг на голову.))) старі як і раніше охають та ахають, тягнуть в будинок переночувати, я ж як і завжди ухиляючись від запрошення і їду на берег річки бабка ловити дзен. Але так як в цьому році я нікуди не поспішав, тому вирішив на кукуштан виділити цілий день і пообіцяв заїхати до них завтра на нічліг і на баньку.

Річка бабка. Цього разу вирішив не їхати на околицю селища, а заночувати так би мовити в селищі, в безпосередній близькості від житлових будинків. По пам’яті пам’ятаю поблизу табору» гудок ” на березі річки були заливні луки, тому це місце досі не забудували, а використовують для випасу худоби і покосу.

Пірнаю посадку вільхи біля річки пробиваючи стежку через зарості кропиви. Те що стежок немає це добре, значить і гостей непроханих не буде. Спускаюся з берега, озираюся по сторонах і відкриваю банку пива) оперативно ставлю намет, надуваю килимок, розкладаю спальник.

Хтшку довелося залишити вгорі на обривистому березі. Спуститься до води звичайно можна було б, а ось піднятися назад завтра це під питанням. Вирішив не ускладнювати нехай ночує в заростях, та й потім нас відділяють якихось 10 метрів.сонце доторкнулося до горизонту, на берег річки впала тінь, лише верхівки «корабельних» сосен ловили його останні теплі промені. У нас же тут внизу стало якось мерзлякувато і я їжачись від холоду залажу в намет. У наметі тепло, на газовому пальнику кипить казанок, готую вечерю напівлежачи попиваючи пивко і спостерігаючи через відкритий тамбур як річку застеляє густий туман. Дивлячись на непочаті банки пива голові миготить думка – ” ніч буде холодною, лучшеб взяв горілки.»)))

Ранок. За бортом лютий дубак, все в густому тумані і росі, пермський край середина серпня — як же я відвик від цього))) чайконул і знову пірнув з головою в спальник.

з доброго ранку хтшка. Як спалося?

Сонце здалося з-за лісу лише через дві години, поспішає нам нікуди просушимо зовнішній тент, а щоб не втрачати час за даремно зробимо набіг на примітний ще вчора кущ єрги біля узлісся вільхової посадки. Обдер я той кущ дочиста. Їв солодку ягоду жменями і все дивувався в слух як це її не обклювали всюдисущі дрозди. Блукаючи вздовж берега з кухлем ароматного чаю і вдихаючи повітря хвойного лісу раптом прийшла мисля – ” а чи не метнуться нам за грибами?»

В і в усьому цьому мені допомагає bud!)

Вирішивши свої справи паркую мот у людей похилого віку, скидаю броню, одягаю зручні тапки з ашана) і до самого вечора броджу по лісі з ножем в руці.

пиво і семки-класека)

Улов вийшов досить солідний для початку сезону — кошик і пакет. Люди похилого віку були дуже задоволені, ходити в ліс самим їм вже важко. Потім була банька, вечір я скоротав сидячи на рейках тупика вважаючи проїжджаючі поїзди. Так пройшов ще один день, завтра нам знову в дорогу дорогу і тому продовження слід!

А ось і відео ще.