Для отримання високих і стійких врожаїв в зрошуваному землеробстві поливи слід проводити з урахуванням біологічних особливостей сільськогосподарських культур і грунтово-кліматичних умов. Домогтися цього можна шляхом суворого дотримання необхідного режиму зрошення. Пропоную canada online dispensary
Режимом зрошення сільськогосподарських культур називається сукупність числа, термінів і норм поливів. Він виражається схемою поливів і характеризується такими показниками, як поливна норма і зрошувальна норма.
Поливна норма — це кількість води, даваемой за один полив, в метрах кубічних на 1 га.
Зрошувальна норма — це загальна кількість води, яка витрачається при поливі культури за весь період її вегетації.
Режими зрошення окремих культур, наступні в порядку, що визначається чергуванням всіх культур сівозміни, становлять разом систему зрошення в сівозміні.
Для утворення одиниці сухої речовини наземної маси врожаю рослини витрачають певну кількість води. Кількість води, що витрачається рослинами на утворення одиниці абсолютно сухої маси органічної речовини, отримало назву транспіраційної коефіцієнта проте в польовій обстановці вода з грунту витрачається не тільки рослинами шляхом транспірації, але і самої грунтом шляхом поверхневого випаровування. Таким чином, для польових умов найважливіше практичне значення має сумарний витрата води з одиниці площі як рослинами (на транспірацію), так і ґрунтом (на поверхневе випаровування) на утворення врожаю, який отримав назву загального водоспоживання.
Коефіцієнт водоспоживання — це загальний, як продуктивний, так і непродуктивний витрата води в кубічних метрах на одну тонну основної продукції. Так, на удобренном тлі для умов Північного Кавказу коефіцієнт водоспоживання на 1 т зерна озимої пшениці становить 1180 м3, для кукурудзи — 550, для бульб картоплі літньої посадки — 280 м3. Коефіцієнт водоспоживання цих культур без добрив виявився набагато вище. Для півдня України коефіцієнт водоспоживання на 1 ц зерна озимої пшениці при врожайності 40 ц/га становить 90-80 м3, а при врожайності 50 u/га — 75-65 м3.
Способи поливу: поверхневий, дощуванням, внутріпочвенний, крапельне зрошення, дрібнодисперсне зрошення.
Поверхневий спосіб проводиться по борознах, по смугах і затопленням.
Полив по борознах проводиться переважно при обробітку просапних культур, при стрічковому способі посіву польових, овочевих культур, а також плодових і ягідних насаджень. Борозни бувають дрібні — 8-12 см, середні—12—16, глибокі -22 і дуже глибокі — понад 22 див. Відстані між борознами в залежності від глибини і механічного складу ґрунту можуть бути 0,6—0,7; 0,7—0,9 і 0,9—1,1 м. Довжина поливних борозен залежить від водопроникності ґрунту, ухилу поливного ділянки і може бути дорівнює 100-300 м.
Недоліки цього способу поливу: велика трудомісткість, низька продуктивність праці поливальника, неможливість поливу малими нормами. Крім того, якщо засолені горизонти розташовуються неглибоко, то можливе засолення міжбороздних смуг в результаті випаровування вологи.
Полив по смугах застосовується для вологозарядки, поливу культур суцільного, рідше широкорядного, способу посіву, садів.
Цей спосіб поливу застосовується на полях зі спокійним рельєфом, з однорідним поздовжнім схилом від 0,002 до 0,015. Поперечний схил не повинен перевищувати 0,005 на вузьких і 0,003 на широких смугах. Ширина смуг коливається від 3,6 до 20-30 м, довжина — від 50 до 400 м і більше. Довгі смуги нарізаються на добре спланованих полях з поздовжнім схилом 0,001—0,003 і незначною водопроникністю грунту.
При цьому способі поливу змочується практично вся поверхня зрошуваного ділянки. Це особливо важливо для отримання дружних рівномірних повних сходів сільськогосподарських культур. Такий спосіб поливу великими поливними нормами забезпечує спадний струм поливної води, не допускає підйому солей до поверхні грунту, якщо ґрунтові води залягають на великій глибині. Продуктивність праці поливальника при цьому способі вище, ніж при поливі по борознах.
Недоліком цього способу поливу є ущільнення грунту на всій площі і утворення поверхневої грунтової кірки. При запізненні з поливом можуть утворюватися тріщини в грунті, що призводить до розриву кореневої системи рослин. Для розпушування грунту потрібно боронування зубовими боронами або обробка ротаційною мотикою, голчастою бороною. Слідом за поливом різко зменшується аерація грунту, що супроводжується тимчасовим зниженням мікробіологічної активності в грунті і утворенням нітратів, а накопичилися раніше нітрати вимиваються вглиб зрошувальною водою. Ці явища тимчасово погіршують азотне живлення рослин. До недоліків цього способу поливу слід віднести також руйнування структури грунту та нерівномірність по глибині зволоження грунту на поливному ділянці.
